Юрій Маркевич
«Коли чуєш, що Україна сама винна в тому, що на неї напали, бо ми хотіли вступити до НАТО чи ЄС, – тоді починаєш розвивати навички політика або консула, який захищає інтереси України», – розповідає 19-річна Вікторія Мацьків, яка протистоїть російській пропаганді навіть за океаном.
Після початку повномасштабної війни дівчина разом з родиною знайшла прихисток у Канаді. Тут вона не лише продовжила навчання, але з однодумцями створила літературно-мистецьку спілку. Вони організовують події, проводять благодійні аукціони та збирають кошти для ЗСУ й на реабілітацію військових. Під час аукціонів Вікторія продала і свої картини. А одна з її ілюстрацій тепер прикрашає українське кафе в Торонто.
Про те, як війна змінила її життя та чим живе українська молодь в еміграції, Вікторія розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
Вікторія Мацьків до початку повномасштабного вторгнення жила в селищі міського типу Розділ на Львівщині. У березні 2022 року вона разом із мамою та сестрою переїхала до Чехії. Там дівчина пішла до школи, але вже за чотири місяці сім’я переїхала до Канади. Цю країну, за її словами, обрали через велику українську діаспору та англійську мову, якою їм було легше спілкуватися, ніж чеською.
«Торонто – місто іммігрантів»
У Торонто, де оселилася Вікторія, вона продовжила навчання в місцевій школі, водночас відвідуючи онлайн-заняття в українському закладі освіти.
«Коли я тільки прийшла до школи, то пережила культурний шок через мову. Я вчила англійську, знала її, але не на академічному рівні. Наприклад, у мене не було словникового запасу з хімії, фізики чи біології – лише побутовий рівень. Але за два роки я «підтягнула» мову. Також було незвично обирати предмети. Наприклад, обираєш тільки чотири предмети й вивчаєш їх упродовж усього року, але ти вивчаєш все до деталей»
Біженка каже: у Канаді є безкоштовні державні курси англійської мови, аби кожен іммігрант мав можливість вивчити її або покращити свої знання. Окрім цього, за словами Вікторії, з початком повномасштабного вторгнення Канада значно спростила процедуру в’їзду для українців.
Люди чекали на документи роками
«Можна було оформити візу на три роки, надавали дозвіл на навчання й на роботу. До повномасштабного вторгнення люди чекали на документи роками, щоб їх отримати. Вони (уряд – ред.) полегшили систему в’їзду, адаптації для українців – і це дуже допомогло на початку. Також Канада надавала одноразову виплату, щоправда, не щомісячну, як у Європі. Вона була не дуже великою за канадськими мірками, але все ж – була»
У березні 2022-го уряд Канади створив програму «Канадсько-український дозвіл на екстрені поїздки» (CUAET), за якою українські біженці могли отримати трирічний дозвіл на проживання, роботу, фінансову допомогу та тимчасове безкоштовне житло. За даними Прикордонного агентства Канади, станом на початок квітня 2024 року, нею скористалися майже 300 тисяч біженців з України. Нині заявок за схемою CUAET уже не приймають – натомість уряд розробив нову міграційну програму, яка дозволяє українським біженцям залишатися в країні на постійній основі.
Із перших днів у новій країні новоприбулим допомагала і українська діаспора – передавала кухонне приладдя, меблі, посуд та інші речі, оскільки люди заселялися в повністю порожні квартири. За словами дівчини, ціни на житло в Торонто – високі, однак більшість українців обирають саме це місто через велику діаспору та можливості.
Головна підтримка в Канаді – це не так уряд, як саме діаспора і місцеві люди
«Торонто відоме як місто іммігрантів. Тут немає домінантного населення чи класу – всі спілкуються англійською. Навіть якщо вона ламана, ніхто не звертає уваги. Усі дуже толерантні, розуміють, що ти вчиш мову. Мені здається, що вони (урядовці – ред.) очікували, що ми поїдемо в село, будемо працювати на фермах. Але більшість українців приїхали до міст, бо це не така імміграція, яка була, наприклад, 80 років тому чи після Другої світової війни, коли люди не мали нічого і їхали за землею, яку тоді надавали безкоштовно українцям. І найголовніше, на мою думку, головна підтримка в Канаді – це не так уряд, як саме діаспора і місцеві люди»
Нині дівчина навчається в одному з університетів Торонто за програмою «Політологія». Каже: навіть в університеті їй доводиться бути такою собі дипломаткою України.
Російська пропаганда є, і багато кому «мізки промили»
«Тут є різні погляди щодо питання України, бо російська пропаганда є, і багато кому «мізки промили». Коли чуєш, що Україна сама винна, що на неї напали, бо ми хотіли вступити до НАТО чи ЄС, тоді починаєш розвивати навички політика або консула, який захищає інтереси України. Я стараюся пояснити, що справа не в НАТО, а в ідеї імперіалізму Росії, яка хотіла нас знищити ще задовго до створення НАТО чи ЄС. Люди не вивчали українську історію, вони дивляться на нинішні події, але не бачать, що було 100 років тому на нашій землі»
«Важливо показувати наш голос за кордоном»
Також Вікторія відвідує українські мітинги в Канаді.
«Дуже важливо показувати наш голос за кордоном, бо багато людей не читають новини й навіть не знають, що війна досі триває. Потрібно дати людям знати, що ми є, показати, що українці в Канаді існують. Те, що ми виходимо на мітинги, можливо, підтримує бойовий дух наших військових або людей, які залишаються в Україні. Бо коли є підтримка з-за кордону, люди пам’ятають про війну, а не просто живуть у своє задоволення, – гадаю це змінює загальну картину»
На одному з мітингів – біля російського посольства в Канаді, організованому після ракетного удару по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві – дівчина познайомилася з українцями, які створили літературно-мистецьку спілку «Serceevent», і долучилася до них.
«Там не було такого осередку молоді, бо все-таки там уже старіша генерація. Вони вже мають свої традиції, погляди на те, як усе має відбуватися, а ми – нове покоління, яке тільки приїхало з України в Канаду, вирішили о’бєднатися і спробувати щось зробити саме для молоді. Виявилося, що вони так само горять цією ідеєю, як і я. Зараз ми – така команда втрьох»
Літературно-мистецька спілка «Serceevent» організовує літературні вечори. На цих заходах молодь має можливість представити свою творчість. Також відбуваються благодійні аукціони. Зібрані кошти віддають для ЗСУ та на реабілітацію військових.
«Ми намагаємося підтримувати, бо якщо цього не робити, виникає запитання – навіщо взагалі щось робити. Адже якщо не буде збережена українська державність, то може зникнути наша мова і ми, як українці», – розповідає Вікторія.
На одному з таких аукціонів, у лютому цього року, дівчині вдалося продати за 400 доларів свою ілюстрацію «Ой у гаю», створену за мотивами пісні «Ой у гаю, при Дунаю». Вікторія створила її для уроку мистецтва під час навчання в школі, щоб познайомити своїх однолітків з українською культурою через дизайн. Раніше, під час останньої шкільної виставки, вона також продала декілька своїх робіт і передала пів тисячі доларів на підтримку Superhumans Center у Львові.
Я дуже радію, що моє мистецтво – не лише для мене
«Спочатку мені було якось ніяково, але я розповіла, що в моїй країні війна, повномасштабне вторгнення, відбуваються жахливі речі, які не мали б траплятися в XXI столітті. Будь-яку з моїх робіт можна було придбати за добровільний донейт. Вони це послухали – і троє чи четверо батьків вирішили купити картини. Я дуже радію, що моє мистецтво – не лише для мене, а воно виконує певну функцію. І для мене це дуже важливо»
Українці підтримують українців
Ілюстрацію Вікторії «Ой у гаю» також можна побачити в українському кафе «kolo» в Торонто. Це ресторан української кухні, який відкрили українки.
Якщо ми будемо підтримувати один одного в Канаді, то зможемо ще більше допомагати Україні разом з діаспорою
«Зазвичай канадські заклади – не скажу, що вони на рівні українських. Коли ми з подругою прийшли – тут відразу відчулося, як вдома: усі спілкуються українською мовою, українські страви, смачна кава, хороша атмосфера.
Ми сиділи, пили каву, я глянула – стіни трохи пусті. І подумала: а чому б не запропонувати співпрацю? Показала свої ілюстрації, щоб вони (власниці – ред.) обрали. І, як виявилося, вони були відкриті до ідей. «Kolo» – молодий бізнес, що розвивається, і, думаю, якщо ми будемо підтримувати один одного в Канаді, то зможемо ще більше допомагати Україні разом з діаспорою»
У майбутньому мистецька спілка та заклад планують проводити спільні події, які об’єднуватимуть українську кухню та поезію.
У Канаді Вікторія планує завершити навчання та мріє, що коли вона випуститься з університету, війна закінчиться, і дівчина повернеться додому.
«Війна навчила не будувати довгострокових планів, бо будь-якої миті можна спакувати все життя у валізу і поїхати кудись. Зараз живу просто в моменті. Роботи в діаспорі також вистачає – старше покоління відходить, а приходить молодше. І треба підтримати все, що вони створили, та продовжити, бо набутого є багато»
![«Коли рідні і знайомі почали мене шукати, всі служби [угруповання] «ДНР» відповідали, що не знають, де я перебуваю», – згадує Наталія Шило](https://d3d2kscbf5zt1f.cloudfront.net/63311382-706f-4343-0802-08dd9da3aaf1_w100_r1.jpg)
![«Коли рідні і знайомі почали мене шукати, всі служби [угруповання] «ДНР» відповідали, що не знають, де я перебуваю», – згадує Наталія Шило](https://d3d2kscbf5zt1f.cloudfront.net/63311382-706f-4343-0802-08dd9da3aaf1_w33_r1.jpg)
Форум